Recent reviews by OLD♱SCRIPT

Неймовірна гра, класика. Рекомендую до проходження. Якщо Вам подобається світ Середньовіччя, лицарів, турнірів, війн, замків, Вам сюди :)

Дуже перспективна гра, але гравців практично немає. Може бути дуже цікавою альтернативою Rainbow Six.

8/10
Скоро напишу детальний огляд..

8/10

Гра року? Ні, це мистецтво. З часом опишу всі свою емоції.

Мудрого — не одурити, чесного — не купити, мужнього — не зламати. (с) Р.Шухевич

Певно слова пана Шухевича то є гаслом цієї гри, також варто було би додати ще таке продовження, “майте залізні нерви і сталеві яйця”, адже ця гра мої друзі не для слабкодухих. Отож бо тема гри, це події першої половини ХХ століття, що вельми добре усім нам відомі, а саме це події під час і до ДСВ. Розробники дають нам можливість ще більше зануритися у світ другої половини ХХ століття починаючи з 1936 року, у нас буде можливість переписати Історію або повторити усе як було колись, тут все як то кажуть на колір і смак. Гра чудова, надскладна, інтригуюча і захоплююча… і загалом вона вас затягне не десятки годин як і мене. Але давайте Я вам опишу те, що мені в ній сподобалось а що ні.


Попри усіх основних гравців Другої Світової Війни, а саме Третього Райху, Італії, Японської Імперії, США, Сполученого Королівства(Велико Британська Імперія), Франції( що також була імперією), СРСР та бідолашної Польщі(яка попри все є СТРОНҐ). Розробники не поскупилися і не полінилися дати можливість гравцеві зіграти і за другорядні країни тих років. А грати можете за кого душа побажає, починаючи від Нової Зеландії закінчуючи Люксембургом, себто вибір не просто великий, він велетенський, проте як то кажуть є одне але… ба навіть декілька. Граючи за другорядні країни, у Вас не буде можливості особливого розвитку країни, як наприклад в США чи Польщі, Я розумію що усім країнам таке не зробиш, але основним другорядним країнам таку річ можна було би зробити, а саме Фінляндії, Еспанії, Румунії, Угорщині, Китаю, КНР, Мексиці, Канаді, Австралії і ще декільком. Але давайте повернемось у політичну арену, починаючи грати за країну з певною ідеологією, ви можете її або закріпити або змінити, наприклад граючи за демократичні США, їх цілком і повністю можна перетворити в фашистську країну, а Третій Райх шляхом політичних маніпуляцій перетворити у демократичну державу. Загалом до чого Я веду, а до того, що переписувати історію стає ще крутіше. Але найголовніше не так змінити ідеологію як зберегти владу. Кожна політична та соціальна криза це удари по рейтингу і впливу ідеології, а поразка на війні взагалі добиває як країну так і представників влади. А ще торгівельні ембарго за котрих заводи будуть порожні а військо не буде доукомплектоване. Загалом компанія в Залізних Серцях неймовірна, і байдуже за кого ви граєте головне це вдалі політичні, економічні і військові дії та рішення, адже у сукупності лише ці рішення приведуть країну і націю до перемоги і згуртують її перед прийдешнім хаосом ДСВ.


Так як Залізні Серця IV це моя перша гра з усієї серії, тому порівнювати щось з минулими частинами Я не буду тай не маю на те право, але мені як новенькому рекруту було вельми важко розібратися в цій грі, чесно кажучи навіть навчання не допомогло, але шляхом спроб та помилок, програвши декілька битв втративши декілька провінцій та у висновку отримавши безцінний досвід починаєш розуміти ШІ, механіку гри і її сенс а найголовніше як прийти до перемоги. Основні нації унікальні майже в усьому, у плані розвитку технологій і політичному майбутньому, їхня техніка і солдати є історично достовірними, але от подібними речами не можуть похизуватися другорядні країни, як на мене це є мінусом гри, але сподіваюся що моди або доповнення з часом усе виправлять. Що ж дипломатія в грі не те щоб сильно крута, часом відчувається що вона в Total War чимось навіть краща ніж в IH IV, але зрештою є ряд класних речей, наприклад шляхом підтримки якоїсь ідеології в сусідній вам країні, ви можете змінити демократичний уряд на комуністичний запросити новий уряд в союз комінтерну, і ву-аля, покроково крок за кроком буде йти “Міравая гєвалюція таваґіщі” як по заповітам єблана дідуся Ілліча. Звісно можна покращувати стосунки з усіма вам необхідними країнами які в ідеалі мали би бути потенційними союзниками, унікальна річ яка є присутньою в дипломатії так це перевороти, коли якась країна воюю з кимось, а тут у неї віджимають значну частину земель сепаратисти...

Продовження огляду - https://steamhost.cn/steamcommunity_com/groups/IndependentClub/discussions/7/135508398033411187/

Transformers: Devastations

Трансформери: Руйнація, це ще одна гра про трансформерів і одвічну боротьбу автоботів з десептиконами(насправді війна триває мільйони років), але це лише на перший погляд, ця гра зовсім іншого ґатунку від студії Platinum Games. Гра вийшла в світ восени 2015 року, і особливого галасу не зробила, як наприклад попередник Transformers: War of the Cybertron, але моє око фаната Трансформерів, цю забавку не оминуло, як і очі сотні і тисячі інших фанатів. Одразу слід зазначати, ця гра скоріш за все чудово підійде для фанатів Трансформерів як таких, і особливо для прихильників Generations 1. Себто канонічних і єдино правильних трансформерів. Також варто додати, що гра не дуже таки вже й дитяча, як може здатись на перший погляд, вона чудово підійде як для дітей так і для дорослих, однак як на мене основні зусилля студії були направлені на більш-менш дорослу аудиторію, яка ще пам’ятає мультфільми Першого Покоління кінця 80-сятих, тим самим студія так би мовити хотіла зіграти на ностальгії. Чи вдалося це розробникам? Читайте мій огляд далі.


Сюжет

Був спокійний та буденний день у Нью-Йорку, який раптово перетворився в один з найгірших днів для цього міста, Маґатрон лідер десептиконів, зацікавився цим великим мега-полісом, тому привів сюди свою ватагу шибайголів, котрі починають трощити і нищити місто. На таку пихатість автоботи відповіли миттєво, команда на чолі з Оптімусом Праймом, Бамблбі, Сайдсвайпом, Віллджеком і Ґрімлоком прибули у місто, аби покласти край навалі десептиконської орди. І тут друзі розпочинається наша історія…

Усю руйнацію і весь безлад у місті, десептикони почали за того що, хочуть з нашої планети Землі зробити Кібертрон 2.0, з одного боку це доволі банальний сюжет, адже подібне ми вже не раз бачили в різного роду мультфільмах про трансформерів і в третій частині фільму від Майкла Бея. Але тут не усе так просто, попри неорігінальність сюжету, він тим самим не перестає нас цікавити, чи більше того, інтригувати, захоплювати і прагнути дійти до кінця гри, аби розгадати усі загадки що є в даній забавці, а їх мої друзі вистачає. Отож бо повернемось до сюжету, у Нью-Йорку, десептикони знайшли Горду Зірку, це дуже старий корабель автоботів, який мав за мету перетворювати планети позбавленні життя в такі собі майбутні запасні планети для траснфомерів, верховним командувачем цього космічного човна був Нова Прайм. Але найсолодше в кінці, увесь шум там гам, Меґатрон розпочав не за човна як такого, а те що знаходиться у нього всередині, а саме Енергетичне Ядро і Ферротахіс(супер комп’ютер космо човна) що містить дуже важливу інформацію про траснсформерів і Кібертрон і ще купу цікавих даних які були втрачені під час Великої Війни. Автобти не дозволять планам ватажка десептиконів так легко збутись і вступаю у бій за космічний корабель.

Десептекони викидають у бій все що мають, це і комбінатори в ролі Девастатора(він же Руйнівник) і Менасора, і відомих шибайголів у ролі Зорекрика(Старскрім), Мотомастера, Звукохвила(Саундвейв), Інсептиконів та ще багато інших, але навіть така могутня сила не здатна запунити сталевий марш перемоги Автоботів. Здобувши перемогу то над одним то над іншим воєводою десептиконів(це боси), ватага автоботів йде далі, але поки кібери(це автоботи) відчайдушно намагалися зупинити усіх обманоїдів(це десептикони) на своєму шляху. Меґатрон, захопив супер комп’ютер і почав кібернізацію планети Земля, автоботи поспіхом наздоганяють лідера десептиконів і вступають з ним у фінальну битву.

Цілком зрозуміло, що автоботи здобувають перемогу, але шляхом знищення Ферротахіса, і сила силенна знань, про свою цивілізацію і планету була втрачена. Проте зрештою деякі знання були збережені, комбінаторам автоботів а це Суперіону і Дефенсеру(Захиснику) Оптімус дав наказ розчистити місто від наслідків битви між двома непримиримими фраціями і дав наказ про створення нового комбінатора Оптімуса Максімуса, цим самим розробники натякають на те, що подальше ґґпродовження гри можливо буде Війною Комбінаторів, могутніх велетнів трансформерів, що володіють надпотужними силами. І наостанок після усіх слів що сказав Прайм, нам показують сцену де Нова Прайм прокидається після стазису. А це все стає ще цікавіше…

Продовження огляду:
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/groups/IndependentClub/discussions/7/224446614462393403/

Вперше огляд на гру Я написав в далекому 2015, ось зараз на дворі 2021 рік, і Я кардинально змінив погляд на гру. З часом обов'язково напишу новий огляд.

Розробники Attil-и, обіцяли що взяли до уваги скарги фанів, і зроблять ідеальну гру. Звичайно слова залишились лише словами, Гаттила - це не ідеальна гра з серії Тотальної Війни. Давайте розглянемо гру з критичної точки зору, по-перше це війська, мала кількість юнітів просто дратує. Ті хто грали в Rome II і завантажили декілька модів, ті мене зрозуміють. Хоч оригінальний Рим був також неідеальним, але як на мене ситуацію врятували модороби. В нашій же ситуації не врятували навіть і моди, в Рим ІІ кожен вояка це індивідуальність, індивідуальні обладунки, шолом щит і так далі.. тай в тому ж такі Шьоґуні ІІ попри однотипність юнітів, кожен самурай і асіґару були також індивідуальні.

Але в Гаттилі все інакше, тут усі юніти однотипні і схожі на себе, де не де можна бачити різні щити, іноді можна побачити що в одному загоні що усі пащеки юнітів однакові, одразу пригадалися клони з Зоряних Воєн. Більш менш індивідуальність є в варварських фракціях і то не велика, також не подобається однотипність генералів, уже в вище зазначеному Шьоґуні і Римі кожен генерал це індивідуальність, а в Гаттилі індивідуальність це лише ім’я. Також слід зазначити що анімація у грі, це тупо копія Риму. З мінімумом нових прийомів і це мене не аби як засмутило, Я іноді люблю ставити під час бою на уповільнюючий режим часу, і дивитися як йде герць між моїми вояками і супостатами, і в висновку ніяких нових вражень не отримав. Але попри усі ці мінуси, гру назвати нікчемною язик не повернеться.

Гаттила – це дійсно новий досвід для таких старих фанів серії як Я, до прикладу, бої у другому Римі займали доволі багато часу і коли сходились дві великі армії бій міг тривати від 30 хв і більше, в нашому випадку бої стали більш динамічнішими і ефективнішими. Покращився рівень ШІ він більш агресивніший і розумніший, захищати міста стало легше а тривалість облоги збільшилась, нападати або завоювати міста стало набагато важче. Дипломатія чи то Політика, як це не називайте набагато покращилась, до нас знову повернули Сімейний Родовід і ми можемо займатись корім зовнішньої політики щей внутрішньою завдяки нашим членам родини, які будуть тримати баланс між владою і опозицію або не допустити повстань і сепаратизму в державі. Розробники кинули справжній виклик гравцям даючи змогу зіграти Західною і Східною Римськими Імперіями, адже навала варварів і цілий ряд проблем, будуть постійно вам докучати не даючи спокійно зітхнути.

Тактика палаючої землі іноді може врятувати ваші війська від загибелі а місто від плюндрування. Граючи варваром, палаюча земля може показати ворогу що ваші наміри вкрай серйозні.Протягом компанії нас будуть інформувати чи то залякувати тим, що прийде новий цар Гунів який буде усе нищити на своєму шляху, і тим самим розроби натякають що потрібно готуватися до зустрічі. Також особливо слід відмітити вогонь, він став живішим і агресивнішим аніж коли небуть у серії. Він буквально поглинає усе на своєму шляху і це чесно кажучи ґуд. Не можна також обійти боком і нову стратеґічну мапу, яка більш детально промальована і стала більш інформативнішою аніж до прикладу у Римі ІІ.

Total War: Attila – це масштабне DLC до Total War: Rome II і мене ніяк не переконаєш в інакшому, не так багато вже й змін аби вважати цю гру окремою частиною, але в СА Я так бачу протилежний погляд на це. Стосовно ціни, Я думаю 25$ то забагато для такої гри…але як би там не було. Я раджу гру фанам серії, це дійсно та гра де можна спокійно провести десятки ато й сотні годин.

8/10

Поки що, рано оцінювати гру...так як гра ще на дочасному доступі. Проте відчуваються амбіції в забавці і те що гра буде мати майбутнє. Тому від гри позитивні враження, чекаю на фінальну версію гри і ще слід відмітит що в грі є українська мова, а це приємно тішить.

Гра нас занурює в атмосферу Першої Світової Війни, а сама назва гри вказує на те що географічно, гра буде нам показувати події на Західному Фронті. Сюжету чи якихось одноосібних завдань в грі немає, забавка виключно мережева, на даний момент присутні два режими, перший це - поступове захоплення окопів і ще один режим це - один супроти усіх. Режими доволі цікаві, проте гра не набула достатньої популярності і як на мене не може дати гравцеві відчути увесь той дух Першої Світової, Я думаю що в грі мало би бути дуже багато гравців, аби відчути як то захищати власну копанку і побратимів від навали що на Вас біжить. Гра не достатньо себе реалізувала... і тим самим не може передати увесь ЖАХ ПСВ.

Але попри все, розробники доклали багатьох зусиль аби гра дійсно містила в собі ту трагічну військову атмосферу. І знаєте, Я хочу сказати їм це вдалося… так гра не супер реалістична і не може похизуватися вельми файною графікою. Проте гра складна, гра наближена до реалізму. Газові атаки, команда взяти окоп і Ви всі! Усією командою біжите до ворожого окопу... це ті миті за які і полюбляєш гру, або вриваєшся в землю коли ворожий кулеметник веде вогонь по Вас.

В грі потрібно думати, в грі аби перемогти слід діяти спільно з побратими по команді… інакше програєш. Тут один постріл і ти мрець, тут місце де гірше геройства лише боягузтво. Справжні хардкорщики Я думаю оцінять гру з гідністю. Стосовно арсеналу гри, то він 100% відповідає тим важким часам, в грі не має якихось модернізацій для зброї чи ще чогось там, те що Вам видала Армія тим будьте ласкаві і воюйте. Щодо класів персонажів, то тут все типово це кулеметник, це снайпер, звичайний вояка і офіцер з можливостями віддавати накази й викликати арт обстріли. Хочеться сказати окреме дякую розробникам за те що притримувалися історичного реалізму і не вмикала власну фантазію.

Як Я вище згадував мала кількість гравців не може передати увесь той жах і красу ПСВ і цим полуничка Вердену, як на мене тьмяніє. Проте, хочу Вам порекомендувати прочитати книги Ернеста Юнґера та Еріха Марія Ремарки або переглянути серіали або фільму про Першу Світову, ці фільми і книги до дадуть того що не вистачає Verdun-у, персональної трагедії і власної жахливої історії про Війну.

Гру рекомендую не всім, тай вона не може бути для усіх. Тут немає супер графіки або драматичного сюжету. Як на мене гра створена для того…аби після прочитання книг або перегляду фільму просто увійти у світ тієї жахливої війни і в віртуальності відчути її і побачити на власні очі…