Офіційний документ історично-оглядового характеру селища Потужне.
Автор: Роман О. (невідомий статус)
Затвердив: Іларія Семченко
Свідки: Полян Брилинський, Тарас Лисенко, Тимофій Олійник, Владислава Масних, Ореста Божко, родина Болотницьких Олекса та Олена, Марія Пиріг.

Дата: 13 червня 1815 рік Печатка села: (3:6.-.Я-Б)

Селище Потужне було створене в 1721 році поселенцями з кількох сімей, тоді певна річ це було село і воно не мало своєї назви, люди які вирішили там поселитись були до цього поселенцями інших країв. Одрак кілька сімей знайшли нове місце, щоб почати там жити, попередня розвідка людей того часу які бачили всюди ліси, великі поля та дику землю були попередньо не взахваті від місця, воно було максимально дике та агресивне до них, наче відлякувало та змушувало більше думати покинути ці краї. Зі слів покійного голови поселенців Біловида Цвіркуна він як сьогодні памятає тей день коли на спільній вечері прийняли рішення переночувати та йди далі в пошуках.

Перші посиленці були набожними, максимальний контакт з богом, Біловида знали як мудру, розумну, обачливу, пророчу людину, тому йому вірили і знали що його бачення приведе всіх до блаженства.

Зранку після ночі коли всі збирались до сніданку, Біловид Цвіркун зробив промову для поселенців, де сказав наступне: "Цієї ночі мені наснився сон, я бачив якесь місце де було багато людей, це нагадувало якесь велике поселення де існували правила, звичаї, де людина була більшим для бога, а сама місцевість була наче з раю, великі річки, озеро, велика цвітуча земля, домівки та достаток такий наче подарований людям. Цей сон або навіть бачення мені показувало так наче я це сам бачу особисто, особливий фокус уваги був на річці біля лісу з соснами які мали особливий вигляд, мені вони щось так запамятались в голові, після цього я прокинувся і сон перестав існувати, був дощ маленький але він мене чомусь збудив, я бачив що всі в своїх сховках сплять, але сам заснути не міг бо думав про цей сон. Змирившись з думкою, що більше не зможу заснути, а на вулиці ще темно і сонце ще не зійшло в стадію ранку я вирішив походити навколо і подивитись, побути з думками на одинці. Пішовши на звук води я побачив річку яку ми бачили вчора, але як виявилось вона більша, пройшовши ще далі до лісочку, я в нього зайшов мені стало цікаво, що за ним, доходячи до берега річки я побачив те саме уявлення яке у мене було у сні, те саме місце, особливі сосни та річка, мене це здивувало бо мені здалось це те саме місце, що було у сні, сонце вийшло і почало під ракурсом показувати цю місцевість по іншому, вийшовши навколо, подивившись на хащі, дикі землі, та все навколо я зрозумів що це те саме місце в якому ми сьогодні перечекали ніч, я зрозумів що те поселення те що мені наснилось це все ця земля просто вона вже обжита людьми! Це знак від бога, вчора ми під час молитви і нашого звернення до нього просили його нам показати шлях до служіння йому!
Це воно, ми на місці - сказав Біловид Цвіркун."

З тих пір всі острахи поселенців та людей зникли, наче як і не було. Всі вірили Біловиду Цвіркуну, деякі люди не знали його минулого та хто він, деякі вважали його намісником бога на землі та не просто людиною, тому після цього діалога всі прийняли рішення, що це їх новий дім.

Перші кроки Біловида вже як голови села полягали в тому, щоб забезпечити людей домівками до холодів. Після зими поселенці та Біловид почали більше взнавати про свою землю на якій вони оселились, як виявилось за річкою існують поклади вапняку, а в іншу сторону великі поклади каміння та залізної руди, Біловид мав великий досвід і знав як цьому дати раду, тому в одну з ночей не спав і почав змушувати себе згадувати той сон який йому тоді наснився, пройшло не мало часу, але він памятав, що були якісь поділи, аналізувавши більше те що він побачив і те що йому наснилось він зрозумів як можна зробити цю землю раєм на землі.

Вже на ранок він мав генеральний план з трьома економічними районами та мав бачення як його розвивати, він знав з чого варто почати першим і хоч і повільно але почав втілювати свої плани в життя.

Станом на 1815 рік наше селище має генеральну офіційну карту з кордонами економічних районів, Біловид нині покійний бачив в своїй голові приблизно таку картину, ми ніколи не дізнаємось чи йому подобається, що зробила його наступник після нього, але його вклад він ПОТУЖНИЙ.

Генеральна карта селища Потужне


https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3357172552

Філософія в плані села Біловида була простою і мала прості пункти.
Дарована богом земля та благополуччя від землі на якій живуть люди має бути у всіх, люди мають проживати життя з мінімум потреб та проблем, гроші не повинні мати великого значення, людина має думати більше про духовний контакт з богом і про родину і людські блага для довгого життя. Праця це основа цього плану, люди мають віддати свої сили життя на спокій та безтурботне життя з богом їх майбутніх поколінь та свій побут.

Окрім людської філософії для спрацювання цього плану Біловид мав встановити інструмент впливу на людей, без цього по іншому не досягти мети.
Вертикаль влади, правил і порядків, люди самі по собі не зможуть добитись колективного результату без участі чогось більшого, що змусить їх скеровувати сили та потенціал в шось сильніше та потужніше. Тому на одному із зібрань села Біловид як голова села оголосив про нову вертикаль назвавши її Владою, він був переконаний, що повага людей та їх прихильність до нього не спрацює належним чином коли виклики поселення стануть більшими, тому потрібно щось таке, що зможе впливати на людей та приймати рішення які будуть вважатись правильними завжди.
Рішення було прийнято.

Архівний малюнок села:



Нові родини почали заселятись в селище Потужне і воно почало збільшуватись, генеральний план економічних районів ставав все ближче до реальності.

В сучасному вигляді селища Потужне присутньо не 3 економічні райони як було в генеральному плані Біловида Цвіркуна, а вже 5. З часом виникла потреба в більшій кількості, Біловид не вважав аксіомою саме 3 економічні райони, це була просто основа на якій стоятиме селище і матиме свій достаток.

В Потужному існує як раніше зазначали 5 економічних районів:
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3357172552
На карті зазначенні їх кордони.

- Центральний
- Аграрний
- Гірничий
- Промисловий
- Сучасний

Проведемо опис кожного з них, пізніше вони будуть одне з одним повязані історіями та можливо не матимуть свого першого значення.

Аграрний економічний район та ідея його створення була досить простою, селищу потрібно було жити, земля Аграрного району ідеально підходила під великі поля з посівними культурами.



Умовні позначки для нащадків:
НЕ заштриховані землі на карті є кордонами того району про який йде мова.

Поділ кордонів цього району йде по річці, за річкою вже йде Центральний економічний район.
Для втілення ідеї району почалось масове будівництво великої кількості домівок, люди які проживали в тому районі мали займатись виключно землеробством, садити навесні врожаї і забирати в кінці літа та початку осені.

Ідея здавалась Біловиду чудовою, але він розумів, що людям там потрібен належний достаток, оскільки польові роботи тривають 4-5 місяців в РІК, все інше люди сидять без роботи.

Тому він одразу зарплатню для різноробів району які працювали на полях підняв в кілька десят відсотків, щоб сімї які працювали на полях могли себе трохи забеспечити на інші місяці коли не працюватимуть.
Запуск району був досить не простим завданням і потребував не малих фінансів та сил, щоб відбалансувати життя людей, чесно кажучи не всі хотіли оселятись в тому районі, бо це самий бідний район був досить довго, грошей та перспективи там було мало бачити, робота на землі виключно не давала людям належного достатку, але це була необхідна міра. Біловид розумів, що запустити район буде не легко тому виділив не мало коштів на підтримку родин там.



Оскільки кількість сировини в селищі ставало багато і потрібно було її переробляти, було розроблене рішення яке мало покращити фінансовий стан району.

Було створенно невеликі цехи які мали переробляти сировину в продукцію, їх побудували на території Аграрного району та на повну ставку ці цехи працювали з листопада по квітень.
Задум був в тому, що люди в теплий період працюють на полях, а в зимній переходять працювати в цехи, таким чином маючи додаткову роботу і перероблючи сировину в товар.

Цей план на загальну картину благополуччя мешкансів вплинув частково, оскільки створених робочих місць не було достатньо для того, щоб родини могли себе забезпечити.
Задум Біловида полягав в тому, щоб хоча б одна доросла людина працювала в зимній період, це дозволяло б покривати мінімальні потреби родини.

Пізніше до аграрного економічного району було створено великі сади з яблуками та вирощення хмелю, пізніше побудовані броварні та горілчаний завод, вони опрацьовували врожаї з полів зимою і виробляли продукцію тільки в холодний період.

Ближче до нашого часу Біловид дав дорогу місцевим інвестиціям і дозволив зробити підприємство з видобутку вапняку. До цього воно існувало, але було грубо качули нікчемним, потенціал не був розкритий належним чином. Оскільки в той час голова селища займався іншим новим районом, йому не було часу займатись вапном, хоча це потужний інвестеційний інструмент, тому він віддав цей проект одному чоловіку який був одружений на дочці цирульників, тому гроші там були.


Тому згодом приватний інвестор створив підприємство "Вапно біленьке".

https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3261539804

Умови створення цього підприємства були обговорені з головою селища.
Підприємець, набирав багато людей на роботу, зарплати там були найбільші серед всіх робіт здається, забезпечення та ін. % від продажу продукції в бюджет на інше.

Але забігаючи на перед нова голова селища Іларія, приватизувала підприємство на облік селища, назвавши вчинок минулого голови, не зовсім розумним. Виплатила компенсацію підприємцю і все.

На території Аграрного району ще також присутня своя лісопильня яка забезпечує потреби району.

З останніх новобудов це будівництво камяниць на велику кількість сімей та для покращення стану населення і робочих рук.


Станом на сьогодні, Аграрний економічний район тісно інтегрований в Центральний бо вони близько, є велика кількість людей яка працює в центральному районі, поля кожного року дають врожаї, люди мають роботу і фінансове забезпечення яке вдалось відновити в районі. Тому зараз люди не особливо цураються там жити.

Хоча з точки зору часу та призми, саме Іларія довела цей район до чудесного стану, люди тримають на минулого голову селища Біловида Цвіркуна образу за занедбаний район, в той час як центральний багатів на очах як вважають жителі Аграрного району за їх рахунок.

Але більше про ці нюанси буде описано, коли настане час підбивати підсумки кінця правління Біловида Цвіркуна як голови селища.

https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3168665719
Вигляд двох економічних районів тоді.

Центральний район як говорять жителі селища, це центр світу, вершки суспільства, велика кількість молодих сімей хоче саме там жити, це місце де приймаються рішення та живуть люди не останньої ланки.



На карті зображений Центральний економічний район в своїх межах.
Він є найбільшим та має в собі потужні економічні комплекси.
Варто познайомити вас з нині покійним минулим головою селища Біловидом Цвіркуном, показати де він жив та як хоча б виглядав.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3167978691

Проживав він на самій першій вулиці села ще тоді, на перехресті зверху від його дому, тудою заїжали торговці з інших сіл за товаром, тому дороги в цих краях до доргівельних складів були вимощені ще навіть ТОДІ бруківкою.

Дивлячись на карту району ми можемо його умовно поділити на кілька зон, це Центр Селища, Цивільний район де живуть люди, виробнича частина району де знаходяться більшість цехів та заводів і сільськогосподарська частина району ну є ще поодинокі будівлі.



Якщо говорити за цивільну частину то це будівлі де живуть люди, торгівельний склад та склади, камяниці, школи, цирульник та ринок який є центром цього міні району цивільного.

Частина людей яка живе ближче до Аграрного економічного району часто для себе там знаходять якусь роботу та іноді можуть допомагати зі збором врожаю.



На фото зображена перша центральна тоді ще вулиця, це зараз її такий сучасний стан вона веде до ринку основного цієї округи, раніше на цій вулиці навіть трошки видно на фото був САМИЙ перший ринок, де продавались якісь ПЕРШІ товари, зараз через певний час знову дали цим яткам життя і там працюють люди та продають товари.



А ось сам ринок в сучасному вигляді, він був першим офіційно оформленим місцем продажу товарів, який оборот ринку дізнатись не можливо однак він задовольняє потреби не одного десятка людей а може і сотень, дає багато робочих мість та потребує великої кількості логістики.

Також в архіві є фото цього ринку як тільки його побудували.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3166618129



А це вже великий сільськогосподарський комплекс нашого Центрального економічного району, в цьому є маленькі поля, сади, а все інше це рогата худоба, корови та вівці, величезний комплекс із забезпечення, молока, молочних продуктів, вовни, шкіри, сала, тваринного мяса, яєць. Цей комплекс наймає величезну кількість робочих сил та дає багатьом роботу, а прибутковість комплексу дуже велика, окрім цього забезпечення товарами такий як взуття та теплий одяг та інше.



Комплекс з іншого ракурсу.



Ще одна частина центрального району це виробничі цехи.
Тут виробництво різних видів матеріалів, від збруй до цегли та інше. Розташування обумовлене було в генеральному плані з самого початку таким чином, щоб цей комплекс був на відстані від звичайних хат та помешкань, оскільки виробництво деяких товарів та матеріалів є шкідливе для здоровя мешканців, тому цей комплекс побудований окремо, але він є частиною Центрального економічного району.
Окрім заводів там є не мало складських приміщень які зберігають матеріали та продукцію різну технічну, також цей заводський комплекс теж не мало має в собі робочих місць і дуже важливий в економіці селища Потужне.

А тепер про самісінький центр всього нашого селища Потужне.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3351199888

Раніше була описана історія Біловида Цвіркуна та про його віщий сон, в якому він бачив річку та сосни і особливий вигляд цього всього, так от це трапилось ось тут, на цих місцях колись були ліси та хащі, Біловид як зазначалось раніше мав повагу серед односельчан, його багато хто вважав не просто людиною з великої букви, а подекуди навіть чимось більше. Він одразу спланував генеральний план центру селища, чому саме в такому вигляді все він не охоче пояснював людям, але після його смерті в деяких архівах люди знайшли зацепки чому саме центр так виглядає, з проаналізованих матеріалів люди та тодішні знавці по вигляду самісінького центру і того чого це саме так зрозуміли наступне.



З висновку знавця історика - філософа:
"Окрім віщого сну Біловида Цвіркуна він навіть в дуже старому віці не міг пояснити суті своїх планів та розбудов, хоча в не продемонстрованих пояснювальних записках він зазначив наступне, церква побудована тут як подарунок богові, він зазначив це місце як центр нашого благословенного селища, ця точка на ланшафті є найвищою в окрузі, церква збудована на самому верху землі звідки видно все селище.

Дивлячись на Центр селища зверху можна побачити хрести і не один.
Будівлі розташовані не звичайним образом а в спеціальному порядку.
Зверху острівця знаходиться церква як знак релігії та контактом з богом, біля них інші будівлі які символізують, владу, освіту, лікарню, економіку, ринок по центру острова нагадує завершення хреста, а всі будівлі (хати) навколо направленні обличчям до центру острова тобто до Хреста.

Також по центру самісінького острова ми бачимо дерева і якщо придивитись вони розташовані у вигляді ще одного хреста. Дерев там 6 штук.
Зверху самому цього знака як описується це релігія/бог далі по центру хреста вертикально зобращені інші вертикалі, Лікарня - Влада - Освіта, нижче останні два дерева це економіка тобто ринок який є рушієм цього всього і останнє дерево тобто кінець нижній хреста це люди.

Якщо почати аналізувати, то все тримається на людях які живуть заради спасіння бо релігія/бог є верхом і кінцем цього символу. А хати і народ навколо дивляться в сторону самого центру і оточують це. "

Такі ПОТУЖНІ сенси які закладені в це вони не є простими, мешканці селища вважають свою землю ЗОЛОТОЮ, а на це дійсно вистачає фактів, вони дякують Біловиду за те що він зміг розшифрувати послання бога і зміг втілити в життя те бачення, що він бачів тоді, це був не просто віщий сон тоді у нього. Він бачив майбутнє. Хоча життя Біловида і не вистачило щоб побачити тей ідеал його віщого сна він точно може спочивати спокійно оскільки це вже майже сталось.

Це 3 економічний район з плану Біловида Цвіркуна був, на цих землях розташовані поклади каменю та залізної руди, це потужні сировинні поклади які мають не маленький економічний потенціал з вироблення товарів і продукції. В начальних планах була навіть думка, що це буде найбагатший район, але насправді трошки воно вийшло не так.



На карті зображені різні місця. З цікавого це невеликий будинковий комплекс камяниць де розташовані багато сімей, на копальні каменю та руди потрібні були кремезні сильні чоловіки, але їх кількість не потрібна була дуже велика, тому було розподіленно деякі додаткові функції району гірничому. Збудована одна незалежна лісопильня яка намагалась забезпечити заводський мікрорайон Центрального економічного району, також невеликі сади, поле, та риболовні де чоловіки в теплий сезон займаються заготівлею риби, згодом потреба в камені стала мізерно, продаж іншим селам не має ніякого сенсу він виключно для внутрішнього споживання, а його споживання мінімальне. Рудня вона має актуальність постійну, виробництво заліза це постійний процес, одак великої кількості працівників туди не треба.

Також через проблеми з харчуванням і тим, що селище не могло саме себе прогодувати і продукції Аграрного району не вистачало, був запроваджений новий план, це надання великих земельних ділянок з хатами людям під вирощення продукції які ми як селище будемо в них скупляти, про нюанси та подробиці в іншій главі.



Також в Гірничому економічному районі є ще одна церква, вона була збудована за прохання людей, Гірничий економічний район він розташований досить відлюдьковато і мало інтегрований з іншими, він був більш такий самостійний, тому люди хотіли задовольнити свої релігійні потреби. Церква збудована на ще одній висоті в окрузі прямо на покладах залізної руди, як вдячність богові за цю землю, яка годує селище та піднімає його розвиток.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3226522720

Також з цікавинок Гірничого району це міст через усе озеро.
Практичного сенсу він немає ніякого, Біловид був переконаний, що каміння це цінний товар на ринку і буде всюди використовуватись як будівений матеріал, але по факту його велика кількість яку добули тоді місцеві підприємства нікуди було подіти, тому цей міст просто як символічний акт того, що селище Потужне багате і ми можемо собі дозволити робити навіть не раціональні речі. На початку цей міст не мав ніякого сенсу і ним не користувались, але з відкриттям інших районів, в нього був свій попит.

Цей район спочатку був більше продовженням гірничого, але згодом став самостійним.
Суть району була як і раніше в забезпеченні їжею селища також економічного зростання за рахунок виробництва олії соняшникової.



Були збудовані хати з великими земельними ділянками і надані родинам в користування.
Також створенні поля які вирощували соняшник та збудовані будівлі для виробництва олії у великих партіях на продаж і невеличкі партії для внутрішнього вжитку.

В даному районі є своя школа, корчма, невеликий центр у вигляді камяниць які видно на карті та все для забезпечення мінімальних потреб. Досвід Аграрного району був врахований тому проблем з робочими місцями було трохи менше і люди мали при собі гроші. Також кілька полів вирощували пшеницю для одного підприємства, про яке трохи пізніше. В зачатках району працювали лісопильні на повну потужність оскільки кількість диких земель була не малою і постійно потрібно було вливати кошти на окультурення території.



Школи в селищі завжди були осередком культури, вони виглядали гарно і приємно, приклад можете бачити на фото, також це одна з вулиць району.



--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3266898734

У віці 90 років помер голова селища Потужне Біловид Цвіркун. Людина серед односельчан шанована, є звичайно і ті які були ображені на нього, але більшості не було чого додати, найбільше горе це було для людей які особисто знали Біловида, це ті які були першими поселенцями, діти та приїзджі з інших сіл вони вже не знали хто це і якою ціною давались йому не прості кроки, він вибудував потужну владну вертикаль, мав свої податкові правила, він мріяв про однаковий стан фінансів серед людей, вважав що богом даровані землі цього селища та їх багатства мали бути спільними та зробити мешканців цього селища справді щасливими.

В старчі роки Біловида багато кому вектор його правління не подобався, Біловид активно працював над новими економічними районами, він розумів, що не вічний і мав опасіння, що його наступник не впорається і селищу треба шкала міцності на час турбулентності поки справи будуть без нього і поки знайдеться новий лідер.

Багато мешканців селища особливо якщо це не центральний і не нові райони, вони відчували себе покинутими і не потрібними, їх райони не розвивались належним чином, їм дали базовий набір для життя, але покращувати Біловид не мав його часу чи бажання, однак роки і старість беруть своє. Після смерті Біловида відкрилось багато фактів про які люди і не знали, один з таких знавці наводили стосовно центру Потужного та сенсів які були закладені в побудову його.
З появою нових економічних районів, як от Гірничого, люди деякі мали запевнення, що Біловид мав такий потужний вплив на людей та розум і вправність в керуванні селищем бо був людиною з таємних організацій, в ті роки часто було мова про таємне походження статків в людей, хтось такі рухи називав тамплієрськими, хтось називав надмірну набожність та всі ці символи не більше ніж маркування якогось великого клану. Слова Тамплієр за останні роки часто було чуто людьми, Біловида вважали таким впливовим та сильним через те що він служить в клані. Деякі письменники були впевненні, що лояльність до людей та правильне відношення це спроба тамплієрського клану купити довіру людей через бога, час був дивний, деякі контракти торгівельні які виконувало Потужне виглядали як підготовка до війни та допомога іншим селам в цьому, але суттєвих доказів письменник не мав.
Тому це все буде обєктом дослідження в майбутньому іншим людям, одне люди знали точно Біловид був з народом.

Смерть Біловида прокотилась всім селищем, про це говорили перші кілька днів, деякі люди почали боятись, що можливо на вулиці буде якийсь хаос і заворушення, люди ніколи з таким не стикались і не знали чого й самі боялись, Потужному потрібен був лідер, люди чекали і не знали хто ним стане..



Повноваження голови селища взяла на себе Іларія Семченко.
"Зелена дівка 27 років яка навіть й не знає, що таке працювати, а думати про всіх людей селища тим більше"
"Вона з чоловіком впоратись не може і порядку в родині навести, а вже керує селищем"
"Яке вона право має зеленою займати таку велику посаду"
"Вона мігрант та виходець іншого села, в неї тут прав ніяких немає, керувати селищем має наша людина, а не чужа"

Такі думки були у великій кількості людей на вулицях, Іларію сприйняли абсолютно не серйозно, народ був на неї злий, а ще як пізніше виявилось вона на 5 місяці вагітності. Людей всіх цей безвідповідальний вчинок розізлив, вагітна, не досвідчена життям, мігрантка хоче правити селищем Потужне яке мало свій вектор та воістину велике значення!

Народ думав, що владу над селищем в руки візьме хтось з дітей Біловида, люди які знали ідеологію його і знали точно як мати справу з цим, селище стало у велику чорну яму, на порозі стояв не добудований новий економічний район, травма від того що Біловида немає, купа економічних викликів, це мала потягнути сильна та розумна людина.

Ситуацію певною мірою почали качати люди, був невеликий крихітний момент який відвів Іларію від звільнення. До неї в людей не було довіри, всі керівники торгівельних складів та інших установ не охоче ділились станом справ з нею думаючи, що вона піде. Люди почали самі організовуватись і продовжувати робити те, що робили ігноруючи той факт, що існує Іларія.

Це ігнорування трохи призвело до застою, Іларія в той час хоч і була всіма ненависна, але почала встановлювати малий контакт з людьми, вона до моменту поки народжувала дитину ознайомлювалась з документами та розпорядженнями, по факту за неї майже всю роботу виконував її радник яка ще була при Біловиду, вона з Біловидом давно працювала і вміла контролювати ситуацію.

Як тільки Іларія народила дитину вона взялась за селище і почала будувати свою стратегію.
Першим ділом вона організувала дві зустрічі з впливовими поселенцями селища та звичайними людьми. Впливові вершки суспільства віднеслись досить прохолодно, думаючи що заре прийде інша влада більш коректна, тому нормального діалогу не відбулось.

На зустрічі з простими людьми діалог був на повишених тонах, Іларія визнала свою помилку, що їй не варто було коли вона була при надії та ще і в чутливий момент для селища сунути носа на таку посаду, вона пояснила людям, що їй потрібен ще час, люди хоч і не охоче але погодились на той факт, що вона може спробувати бути керівником села. Найбільша підтримка в неї була від мешканців Аграрного і трохи Гірничого економічних районів, вони боялись, що на заміну Іларії прийде людина поглядів Біловида який буде активно всі гроші перекидати на Центральний економічний район в той час як в них буде той самий занепад та застій.

На закиди, що Іларія є мігрантом який прав немає в селищі, вона дала чітку відповідь, що її батьки дійсно були переселенцями в той момент коли Біловид відкривав новий Гірничий економічний район, вона народилась вже в Потужному, вона все дитинство і життя проживає тут, після одруження в 25 років вона отримала дім в Аграрному районі і знає проблеми і все інше, що стосується цих районів. Тому зможе вирішувати проблематику досить точно використовуючи нові методи.

Після серії таких зустрічей мешканці звичайні Аграрного і Гірничого районів були більш прихильні до Іларії і це вже було проблемою для інших груп насленення, оскільки новий керівник села має вплив і довіри якоїсь частки людей.

Іларія придумала новий план розвитку селища та свої перші кроки, пройшло трохи часу і вона вже почала давати перші накази в своєму статусі. Провівши зустрічі в кожному районі з людьми вона презентувала свій план. По перше вона сказала, що продовжить справу Біловида, вона дослідила його плани задуми і те що він намагався зробити, по друге вона продовжить всю його політику але вважає, що потрібно зупинятись із активним розширенням селища. Новий економічний район який хотів при житті запустити Біловид, буде запущенно і активно розвинуто до нормальних рівнів суспільного життя. Замість розбудови нових районів буде увага перекинута на ті райони які вже є, оскільки в них багато проблем.

Серія таких пояснень до людей та втоми від таких скандалів людей зробили прихільнішими, тому Іларія почала робити дієві кроки до вдосконалення життя.

ЇЇ основна мета, це просто допрацювати успіхи Біловида, вона бачила великий потенціал його рішень, але розуміла, що вони можуть працювати в рази краще тому вона працювала на налагодження цього алгоритму.

Біловид активно працював над Сучасним економічним районом, але оскільки Іларія працювала нід ними двома одночасно, доцільно буде поговорити за кінцевий факт.



Харчовий район та його задум це було продовження ідеї Біловида віддавати людям землю та давати їм заробляти за рахунок продажу врожаю, Іларія розуміла цю стратегію тому погодилась з нею, вона не хотіла платити гроші за їжу іншим селам, а навпаки вважала, що краще давати ці самі гроші своїм людям, тому харчовий район мав на меті отримання їжі яку виростили люди на продаж в інші райони селища.

Іларія прийняла рішення заселяти в ці домівки з великими землями людей які мають величезні статки від 500 гривень. Це сімї цирульників, інколи корчмарі та родичі цих груп населення, звичайні люди не могли заробити собі такий статок. Після заселення багатих і звичайних сімей до цих великих земельних наділів, податок на землю виріс в кілька разів, людей це обурило, але вони змирились. Це не мало створити проблем, оскільки Біловид коли будував нові райони робив ставку на хати без земельних наділів, а ті хто дійсно їх мали то вони були не значні і цей податок на землю не був для таких людей смертельним. В той час як багаті люди могли собі дозволити його собі сплачувати. Це створило певну не справедливість та обурення серед людей, але Іларія навела економічно-торгівельні звязки з іншими селами та почала розвивати в рази більше перспективні продукти для продажу. Вапнярку приватизували, залізо та матеріали з нього почали виробляти більше, Олія почала продаватись в ширших масштабах. За рекордні кілька років економіка виросла в рази, тому зараз обурення на Іларію та її політику не має.
Хоча про її податкову політику трошки пізніше.

Гірничий, Промисловий, Харчовий район мали систему закупів городини на потреби селища Потужне.
Це працювало так, люди садять городину і продають її селищу по ціні 70%, ми до повних складів все викупляємо, це по кілька тисяч гривень кожного сезону, потім продаємо цю городину по ціні 100%, а 30% цієї націнки, частково покриває собою зарплати логістичних шляхів, на ремонт возиків, оплата праці продавцям яток та інше. За суму проданих врожаїв з великих земельних наділів за врахування податкового % сімї вистачало на рік прожити, це без врахування того факту, що родина ще може працювати паралельно заробляючі гроші, але Іларія бідних людей не оселяла в такі хати, бо вони залазили в боргову яму перед селищем, там селили тільки заможних людей які здатні платити справно податки за це і виконувати все вчасно.

Окрім цього Харчовий район займається вирощуванням ячменю для броварень Аграрного району, оскільки випала можливість збільшими виробництва пива для населення.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3346239144

Центр Харчового району. Невелика площа, своя школа, корчма і там же через кілька метрів капличка, місцеві мешканці, цілком і повністю задоволені проживанням.



Одна з вуличок Харчового району, дуже комфортне в них розташування.

Мабуть це перлина сучасного Потужного.



Район запускався з перспективою обробки полів для розвитку промисловості, жінки працювали б на полях, а чоловіки рибалками, звичайно роботи так і так вистачало всім. Даний район характеризує себе новим баченням будівельного розташування, особливостей тут не багато, але трошки є. Сам район є комфортним для життя, єдине не завжди для всіх є робота для забезпечення стабільного життя і комфорту.



Велика кількість квартирних будинків з великими родинами, спеціально під них збудований ринок, парк під домом, корчма, лікарня і ще один цікавий завод, але про нього пізніше.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3281612564

Ринок "Житній" це дійсно окрема перлина селища, всі товари та навіть екслюзивні є, товару завжди вистачає, розташування та побудова це одна насолода, логістична складова доволі зручна, на один цей ринок людей 30 мінімум працює постійно. Шкода, що заміряти оборот і його прибуток не можна, я думаю що це куди перспективніший ринок навіть ніж в центральному районі.



Цирульники які виглядают як лікарня зі своєю чергою і прийомом.



Школа звичайного стилю яка мабуть має найбільший попит серед учнів.



https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3262939114

Відразу за школою розташований "Житомирський стандарт" який працює, на повну потужність та виробляє велику кількість партій гарного спиртного з пшениці.



Цей самий завод з іншого ракурсу.



Окрема прибудова Сучасного економічного району до його центру, покликаний ефективно використовувати сучасність розбудови та допомогти робочою силою.

Попри поганий старт та проблеми з цим, Іларія попри складні рамки та високі вимоги змогла пробити в майбутнє себе на селище Потужне, запропонований план розвитку виявився дієвим.
Різні економічні райони відчули покращення, їх потенціал наче запустили по новій. Аграрний економічний район вирішив свою наболілу велику проблем забруднення, район постійно працював на землі та в полях, бруд, багно, зачуханість вулиць та забичаність регіону змушувало людей почуватись не повноцінними ніби вони не заслуговують на інше життя, тому всі вулиці основні і деякі вулички були повністю обкладені бруківкою, всі сучасні карти нашого селища стали гарніше завдяки Іларії та простого введення бруківки в життя людей, люди забули що таке багно та проблеми з дорогами.

Престиж кожного з районів почали відкривати по новій, відношення до людини було змінене, можливо не стільки у філософських питання як в практичних, БІловид своє життя та свої сили приділив більш фундаметальним речам і більш важчим, він приділяв мало часу на облаштування життя та максимального використовування того чи іншого району.
Філософія життя Іларії була в тому, що зробити краще те потрібно, що можливо. Вона займалась розбудовою і нових районів економічних, але вони скоріш за все були для спільного кращого стану. Щоб життя людей мало менше турбот.



Іларія Семченко вже не та дівчина 27 років, вона прожила другу половину свого життя у важких рішеннях та проблемах, попри це вона на старості може питашись тим, що мешканці її визнали.
Вона переселилась в дом попереднього керівника селища і зробила указ за яким призначила ту хату та землю суто для керівників селища.



Іларія більш впевнено почала впроваджувати план податків, за останні роки кількість людей які мають статки більше 100+ тобто це вже багаті люди виросла до 60%, вдумайтесь 60% населення є багатими людьми та відносять себе до цієї категорії. Абсолютно бідних в селищі немає і це досягнуто апаратом економічних правок, вручну кожній сімї грошії не давали, якщо вони про це не просили або не було крайньої потреби. Виключно система зарплат та врівняння людей дає таку цифру.



Зарплата станом на сьогодні простого працівника складає 5.10 гривень, а різнороба 3.50.
В нашому Потужному селищі різнороби отримують більше ніж деякі керівники підприємсв по інших селах.
Селище цінує вклад різноробів оскільки на них і тримається все Потужне.
Ставка податку на статки в нас складає 250 гривень як тільки родина починає заробляти більше вона платить 16 гривень, це 3 офіційні зарплати.

Тобто родина де чоловік або жінка або вони двоє працюють можуть легше заробляти гроші, навіть одна працююча особа може забезпечити сімю з 3-ох людей.
250 гривень статків може заробити родина протягом років 20, це залежить від кількості дітей, ця сума розрахована для комфортного проживання, лікування хвороб та видачі частини грошей якщо хтось покидає дім бо створюється нова родина.

Умовно система проста, багата людина має стільки грошей, щоб може заплатити і за бідну.
Система податків дозволяє жити на повні груди родині маючі гроші а залишки за лімітом давати тому, хто тільки почав своє існування.

Це та філософія яку закладали в наше селище, жити так де немає турбот.
При цьому всьому, інфляції немає, ціна як була при заснувані села 94 роки тому 100% така вона і зараз.
Майбутнє селища можливе, яке воно і як виглядатиме, хто буде керівником, яка буде ідеологія та філософія невідомо, хоча одне відомо точно, народові вдалось використати золоту та потужну землю під ногами для забезпечення щасливого життя на яке заслуговують всі.

Дана історично-оглядова повість на селище Потужне, написана за один робочий день людини.
5 листопада було витрачено автором на цей витвір, сил та мотивації він немає, щоб даже це перечитать і продивитись як воно взагальному концепті виглядає.

В тексті можливі опечаткі, втрата логіки думки та інше.

Даний витвір візуалізовано завдяки грі Ostriv (патч 5 9.2)

Не певен шо мені вдалось донести кінечну ідею, але вже як є.
Можливо колись допрацюю.