Я люблю проекти студії ATLUS. Їх сюжети, тематику, персонажів, лор і аудіо-візуальну складову. Коли я вперше почув про нове АйПі від них - був у захваті. Metaphor ReFantazio - їх найкраще творіння. Квінтесенція десятиліть їх зусиль та напрацювань. Для мене особисто - гра року, й не лише цього. Не сиквел/римейк/ремастер/ребут чи ще яка мура. Нова гра. Від Атлусів. Майже не вірю в ці слова.
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3358918358
Гра розбита на локації п’яти великих міст та данжі. Після прологу група героїв подорожуватиме світом, виконуючи завдання контесту за корону та готуючи повернення принца. Заодно допомагатимуть всім зустрічним, аби підняти рейтинг. Гра розбита на календарні дні, протягом більшості яких, гравець обирає чим зайнятись:

• піти в данж (перед цим не зайвим буде придбати у місцевого брокера інформацію про ворогів, яких там можна зустріти);
  
• розвивати соціальні характеристики(королівські чесноти) читаючи книги, відвідуючи колізей, проводячи дебати з конкурентами чи ще десятками способів;
  
• провести час з персонажами, аби прокачати з ними зв’язок і отримати доступ до нових чи вдосконалених архетипів на пару з корисними бонусами;

Всі ці дії, як і подорож до нових місцин займають час, а інколи й прив’язані до дня та вечора. Тому потрібно обирати що ж нагальніше в даний момент.
Після тижня-двох проведених за цим, наступає черговий сюжетний дедлайн і секція де гравець не розпоряджається вільним часом і виконує основне завдання.
Метафор - не ідеальна гра. В кмітливих японців відбувається технологічний застій. Все що стосується мистецької та чисто геймплейної сторони - на найвищому рівні. А от реюз моделей персонажів, анімацій руху, айдл анімацій та низька деталізація масовки вже вкотре - напрягають.
Патчі якось криво ставляться. Простіше перевстановити гру цілком. Думаю це заслуга кривої імплементації Denuvo.
Рушій досить паскудно працює з антиаліайзінгом, що виїдає очі. Рішення є: непоганий решейд з нексусу та брутфорс у вигляді збільшення скейлу рендеру гри. Перше - не ідеальне, друге - вимагає невиправданих потужностей заліза. Якщо поєднати - виглядає гарно. Але технічні проблеми навіть приблизно не такі, як з демоверсією. Гра нормально працює навіть на Деку зі збільшенням рендерскейлу в 30 кадрах. Трохи підбішує наявність у аніме вставках 3D елементів. Б’є по атмосфері. По мінусах все.
Шикарні персонажі. Особливо другорядні. В історії студії, яка славиться прописаними персонажами, зауважу. Місцеві соушл лінки нарешті відійшли від проблем підлітків, котрі не знають, що їм робити з життям. Хоча популярна співачка тут є, визнаю. Але її проблема трохи глибша за те що вона не знає чи хоче й далі бути місцевим айдолом. У місцевих племен нелюдів (бо люди тут - гротескні монстри, як в Атаці титанів) зазвичай серйозні проблеми, котрі й допомагає вирішити головний герой. Наскільки серйозними можуть бути проблеми у темному фентезі. Аристократ, що зустрічає колишніх підданих його сім'ї, бомжуючими у столиці після знищення їх селища Людьми. Невтішний батько, чийого маленького сина забили до смерті при погромі. Дівчина з закритого релігійного народу, котру все життя готували стати жертвою дракона. Зневірений лицар, що присвятила життя пошуку вбивць маленького принца. І це тільки кілька напарників. А чого вартує місцевий аферист Алонзо чи брати вовченки Фіделіо та Базиліо з ірландським акцентом …
Романів, як таких, немає. Хоча стосунки героя з деякими персонажами набагато глибші за чергове “i love you” від школярки, котра ні з ким не спілкувалась у своєму житті. Тому тут все в порядку.
Глибокий та інтригуючий сюжет, крутиться навколо теми расизму. Місцева імперія не надто вивозить смерть короля. Раси ворогують, з більшого зневажають одна одну. Але прощальним “подарунком” короля стає закляття, що повинно було захистити його сина та забезпечити народну підтримку нового лідера. Тому ці землі чекають перші за їх історію вибори. І лише народна підтримка, котру відслідковує з неба величезна палаюча кам’яна голова мертвого монарха, може привести на трон нового кандидата. Але це все потім. Інтриги, скандали, підстави, вбивства. Буде все.
Герой постійно гортає заборонену місцевими церковниками книгу, у котрій описане ідеальне суспільство без расизму, забобонів та обмежень. Де всі вільні та займають свої місця у суспільстві, працюючи на його користь. Все це зображає світ схожий на наш, сучасний. Але описаний прикрашено і з недомовками про стан речей насправді.
Гра розкриє зв’язок цієї утопії зі світом у якому розгортається дія Рефантазії. Це буде епічно.
Постановка в грі крута. Катсцени на рушії та аніме вставки підкріплюють силу ключових моментів. Інколи трохи наївно, але дуже емоційно та пам’ятно.
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3349261111
Бойова система не відстає. Глибока та гнучка. Досвід Shin Megami Tensei 5 дався взнаки і, пройшовши курс анаболічних стероїдів, увірвався в кімнату. Нюансів та особливостей багато. Атлуси залишили в спокої демонів та персон, презентувавши Архетипи. Архетипи прокачуються, еволюціонують з прогресією в соушл лінках (тричі, а базовий для кожного персонажа - чотири рази) та успадковують скіли від попередньо вивчених класів. Більше не потрібно робити компромісів, обираючи класного персонажа замість корисного в даний момент.
У різних архетипів є потужні скіли взаємодії між собою, що використовують два ходи. І їх комбінацій багато. Є ачівка за використання п’ятдесяти різних. Скільки їх всього - поняття не маю. Вони відчутно виручають.
Бої досить складні. Моби б’ють боляче і невдалий вибір дій швидко призведе до екрану FANTASY is DEAD . При чому не залежно від етапу гри, рівня та екіпірування. Моби тут вміють попустити, якщо зазнаєшся. Як же прекрасно що в данжах є автосейв, коли відкриваєш якусь скриню. Він суттєво економить час, який йшов на злиту в унітаз прогресію при випадковій смерті.
Менеджмент сильних сторін архетипів та слабкостей суперників все ще ключ до перемоги. Адже якщо втрапити на резист чи, не дай Боже, на рефлект виду шкоди, ходи відведені на атаку зникнуть. Це ж працює і проти ворогів. Плюс є навички що спричиняють слабкість у ворогів до стихій чи типу шкоди. Корисно в боях проти виродків з купою резистів.
Як я вже писав вище, все що стосується арту, спрайтів, стилістики та оформлення - неймовірно високого рівня. Атлуси знову підняли планку. Але що з музикою? Спочатку я її не засмакував. Тому взяв длс з бойовою темою першої персони. Але згодом зрозумів, що попсові бенґери тут не дуже доречні. Тому оркестровий саунд я закотирував, а в пікових моментах неіронічно просльозився. Люди, що працювали над саунд дизайном - великі молодці. Музика, що звучить підчас битви з Луісом вибухає і пробиває до мурашок. З другої хвилини звучить те, що характеризує для мене всю гру, а ще за тридцять секунд епік божественного рівня:
https://music.youtube.com/watch?v=Ob7wTROGwFk&si=4NySG25dFZ2L90I7
Емоційний резонанс не гірший за шикарні No hypocrisy з СМТ5, Battle for everyone’s soul, I’ll face myself чи Throw away your mask з сучасної трилогії Персон. Хіба п’ята чітерить вокалом.
Це моя улюблена гра Атлусів. А в їх гри я граю давно і люблю. Сильно. Якщо у вас немає критичного несприйняття аніме, то це шедевр і хіт. До проходження обов’язковий. Це краще з того, що може запропонувати жанр на сьогодні і Атлуси, як студія. Подарунок для всіх фанатів до 35-річчя ATLUS і мені особисто на тридцятий день народження. За рік-два вони, звичайно ж, анонсують якесь голден роял релоуд едішн. І я його візьму та пройду гру ще раз. Ціна може відлякати. Але це повноцінний шедевр від мастодонтів жанру на багато годин. Вартий кожної гривні. Краща гра останніх років, не те що цього.

От серйозно. Виглядає неймовiрно тепло та затишно. Так і грається. Приємна система переміщення світом та бою. Хороші персонажі. Ця гра буквально зцілила мій зад після granblue fantasy relink.
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3394006947
Я недарма перший скрін підписав цитатою з Берсерку. Світ тут існує завдяки мані. І незважаючи на каламбур - вона тут росте на дереві. Хоча більше циркулює через нього і все таке. Біля дерева живе богиня мани. І от до неї щочотири роки відправляють конвой альмів - обранців восьми стихійних елементалів під супроводом охоронця душ. Альми пропонують свої душі богині, аби мана світу не ослабла. Якщо хтось з альмів не дійде до дерева - його місто без захисту мани буде зруйноване стихією. От так тут і живуть вже дуже довго. І саме роль охоронця душ випадає головному героєві Валу. А його кохана приймає честь стати альмом вогню.
Це лише початок сюжету, буквально перша година. І надалі я розраховував повороту який тут так і проситься. Чи відбувся він? Чи усвідомили підлітки що хочуть жити, а не стати жертвою? Чи настільки богиня дбає про людство? І так, і ні. Гра непогано розкриє відповіді на ці питання. Хоч і не так як мені хотілося б. Це ж гра серії Мана.
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3410070699
На кожного персонажа є вісім класів(на кожен стихійний елемент) не включаючи базового. Всі класи змінюють вигляд персонажа. Є дуже класні скіни. Три класи кожного персонажа мають однакову зброю, тобто у кожного персонажа три стилі бою. Окрім класів є насіння навичок - місцеві модифікатори які суттєво впилають на персонажа чи навіть дають можливість використовувати нові закляття. Їх можна екіпірувати на кожного до десяти штук. Класи прокачуються окремо(хоч відкриваються безкоштовно), тому треба підходити зі здоровим глуздом. Деякі класи очевидно сильніші за інші. Є місцева імба. Чи заважає це насолоджуватись боями? Однозначно ні. А от до чого треба призвичаїтись - то це до кривуватої системи потрапляння та прицілювання. Тут недокрутили і на початку часто б’єш в “молоко”
Світ дуже гарний та різноманітний. Його цікаво досліджувати. Є елементи метроїдванії, коли отримуєш скіли, котрі дозволяють потрапити у раніше недоступні локації. Є складні бойові челенджі. У певний момент видадуть бойових пакулів(тих самих шерстяних вовчар, з коефіцієнтом милоти over 9000).
https://steamhost.cn/steamcommunity_com/sharedfiles/filedetails/?id=3396272683
Для переміщення морем та небом теж будуть традиційні для серії священні звірі. Другорядних завдань багато. Але якість виконання низька. Спочатку я їх трекав та старався виконувати, але потім забив. Тут ситуація що краще було б менше, але ліпше. Хоча за деякі завдання дають непогані винагороди.
Це все що я хочу сказати без спойлерів. Але це не через те що вони мега круто прописані. Радше герої занадто вірні своєму “обов’язку”. Але це японська ментальність, тут нічого не поробиш. Незважаючи на це, герої класні. Королева-білка Паламіна - легітимна претендентка на місце Чан Лі у списку жінок від яких не проти й прийняти кару. І топовий маг, що дуже виручав мене в останній третині гри. Кіт Морлі - просто шикарний. Ще й об’єктивно найсильніший персонаж. Третьою в моїй постійній паті була напівдракон Каріна зі священним звіром(два бійця за ціною одного). Головний герой мені досить швидко обрид, тому добре що грати тут можна за кого завгодно.
Я раджу пройти Visions of Mana. Це класна гра. З настроєм. Але не без недоліків. Як і всі ігри. Не на сто годин. Хоча тут за бажання можна затриматись надовго. Тому придивіться до неї на розпродажах, вона варта того. Хоч і не за фулпрайс.