Recent reviews by code impression

Кратос повернувся — і, як завжди, кричить «БОЙ!» так гучно, що навіть Тор десь гикає. Та за громом бородатого спартанця ховається глибока, майже театральна історія про втрату, спокуту й… уроки батьківства.
Однієї фрази «знову буде різанина» вже замало — ця частина піднімає планку на рівень міфів, якими вона дихає.

Жодних різких склеювань або завантажень — один безперервний рух камери тягне вас за руку від засніжених лісів Мідґарду до палаючих кузень Муспельгейму. Враження, ніби ви не граєте, а живете у скандинавській сазі.

• Сокира Левіафан — кидаєш, чуєш приємне «клац» у вібрації ґеймпада, повертаєш, й ухмілка з’являється автоматично.
  
• Щит Валькірії + рукопашка = короткі, але вибухові комбо.
  
• Кожен новий рескін ворога справді вимагає іншої тактики, а не просто вищого DPS.

Найбільш балакучий сувенір, що коли-небудь висів на плечі героя. Міміра можна слухати годинами: він кидає міфологічні баєчки, підказує в бою й м’яко тролить Кратоса, розряджаючи напругу між серйозними сюжетними сценами. Без нього гра була б тихішою — і біднішою.

— Кратос: «Не підводь.»
— Атрей: «Я — не хлопчик, тату.»

Ці двоє проходять шлях від «стриманого комбо» до справжньої сімейної зв’язки. Атрей — не просто NPC-помічник; він псує плани ворогам стрілами, відкриває потаємні доріжки та ставить запитання, на які сам Кратос боїться відповісти.

• Від бездумної люті — до осмисленої помсти, що змушує сумніватися у власних мотивах.
  
• Від лінійних арен — до напіввідкритих локацій із головоломками, які справді змушують крутити мізками, а не камеру.
  
• Від QTE-шоу — до кінематографії, що могла б позмагатися з Голлівудом.

God of War (2018) — це не просто «ще один рейдж-фест». Це майстер-клас того, як поєднати драму, бомбезний геймплей та пригодницький дух у одній грі. Кратос уже не той гарячий грецький берсерк — він старший, мудріший і… все ще небезпечніший. А ми тільки раді бачити, як далеко серія пішла вперед.

P.S. Так, «хлопчик» далі отримує на горіхи за непослух. Традиції — святе!

Виживачі — не мій улюблений жанр, але ця гра зацікавила мене ще на етапі анонсу. І вже з перших хвилин проходження стало зрозуміло — це не просто виживання на чужій планеті, це особиста драма в науково-фантастичних декораціях.

Сюжет побудований навколо одного персонажа — Яна, який намагається вижити після аварії, створюючи копії самого себе — «Альтерів». Ці копії — не просто клоновані копії, а альтернативні версії його особистості з різним життєвим досвідом і рішеннями. Це відкриває безліч філософських і психологічних тем, які гра майстерно піднімає.

Сильні сторони:

1. Сюжет — оригінальний і глибокий. Головна ідея гри — прожити різні версії свого життя через Альтерів — викликає емоції та змушує задуматися. Кожен Альтер має власний характер, погляди, і навіть конфлікти між ними відчуваються природньо.
   
2. Візуальний стиль — гра виглядає дуже атмосферно. Кожна кімната, деталь, костюм і навіть інтерфейс — продумані до дрібниць.
   
3. Музика і звукове оформлення — чудово підкреслює настрій. Саундтрек не тільки доповнює атмосферу, але й емоційно забарвлює сюжетні моменти.
   
4. Акторська гра та озвучка — Ян та його Альтери озвучені з душею, що додає глибини кожній сцені.
   
5. Геймплей — поєднання базобудування, діалогів і квестів виглядає свіжо. Механіка взаємодії з Альтерами — це не просто вибір, а справжні міжособистісні відносини, які потрібно будувати.
   
6. Темп і наративна подача — гра не поспішає, що дозволяє краще зануритись у ситуацію, світ і персонажів.

Що хотілося б бачити надалі:

1. Розвиток концепції через нових Альтерів, які представляють ще більш контрастні сторони особистості Яна
   
2. Більше діалогових гілок і варіативності у впливах на сюжет
   
3. Інтеграцію сучасних технологій — наприклад, діалоги з AI-реакцією, які зробили б спілкування з Альтерами ще більш живим, думаю якщо розвивати цей напрямок, можливо, це мало б революційний вплив на жанир, але це слід робити обережно, для початку це може бути текст.
   
4. Можливість прожити історії окремих Альтерів — як самостійні сюжетні лінії або епізоди
   
5. DLC нових персонажів та історій їхніх Альтерів

Гра має унікальний стиль і подачу, які змушують звернути увагу навіть тих, хто зазвичай оминає подібні жанри.

Рекомендую, якщо ви цінуєте історії про особистість, вибір і самопізнання — "The Alters" вас не розчарує.

"Добрий вечір, ми з птахофабрики"

П’ять років пройшло, а ми все ще граємо на втомленому Unreal Engine 4 з минулого десятиліття.
PUBG: BATTLEGROUNDS не розвивається — він консервується.

І ось, нарешті...
DirectX 12 підтримується!
Але якщо в тебе є бажання побачити:
— випадкові фрізи у фінальній зоні
— розмиті текстури після дропу
— вильоти без причин
— або звук, який розвалюється після alt+tab

— ласкаво просимо в DX12.

✅ Рекомендовано: грати на DirectX 11, якщо хочеш стабільності.
❌ Але DX11 — це морально застарілий, який просто "тягне",
щоб можна було продати черговий скін на каструлю.

Колись це була гра про виживання, напругу і справжню "королівську битву".
Тепер це — магазин з косметикою на старому рушії з 2017-го.

Unreal Engine 4 давно втомився, як і гравці. Directx 12 з проблемами чи Directx 11 рекомендований.
Але чому міняти рушій, якщо курчата несуть золото?

🚫 Замість фіксів — нові скіни, костюми, рюкзаки, емоції і ще більше ways to pay
🚫 Оптимізація? На 2025 рік усе ще просадки фпс у фінальній зоні
🚫 Звук? Противник зверху — чуєш, ніби він за спиною,
а коли підкрадається — ти, звичайно, чуєш шурхіт у кущах... десь за 300 метрів
🚫 Чітери? Є. Відчуй себе статистом у чужому YouTube-фрагауті
🚫 Мета? Міняється частіше, ніж білизна, — зброя або "імба", або "випадковість"

PUBG давно втратив себе,
залишивши лиш оболонку з батл-пасом і кеш-корову з шапками.

Гравці просять фікс звуку — отримують новий скін на фраєра з каструлею.
Просять виправити хитбокси — отримують байк зі шкіри тигра.

Підсумок:
Ми все ще граємо на руїнах, бо пам’ятаємо, як воно було колись.
Але гра — вже не про гру. Вона про ринок. І курей.

"Коли Зона каже: «Тепер серйозно»"

S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat - Enhanced Edition — це вершина сталкерської еволюції.
Без пафосу. Без компромісів. Без права на помилку.

Тут усе загострено:
✅ Геймплей — мов туго натягнута струна
✅ Атмосфера — настільки густа, що хоч ріж ножем
✅ Мутанти — розумніші, агресивніші, і все ще біжать швидше, ніж ти з перевантаженням
✅ Зони — відкриті, але кожен крок може бути останнім

Enhanced Edition не просто полірує гру — він її вдосконалює з повагою.
• Вилітів більше нема
• Баланс боїв — відточений, мов байка Сахарова
• Візуал — як у спогадах, тільки чіткіше

Тепер «Поклик Прип’яті» відчувається так, як він і повинен був з самого початку:
— сталкер-симулятор виживання у занедбаному постсовковому світі,
де кожна аптечка — як молитва, а кожен артефакт — причина ризикувати.

Раджу всім, хто любить сірість неба, тремтіння гейгера і шепіт дерев за спиною.
Це — не просто гра. Це — стан душі.

"Знову в Зоні. Знову по зубах."

S.T.A.L.K.E.R.: Clear Sky - Enhanced Edition — це як зустріч із давнім другом, який трохи підкачався, кинув пити і тепер серйозний, як автомат у руках найманця.

Пам’ятаєш, як перший раз вилетів у болота й отримав по шиї від сліпого пса?
Тепер ти все ще отримуєш, але хоча б без крашів на десктоп.

✅ Атмосфера — волога, задимлена і агресивна, як повинна бути
✅ Фракційні війни працюють — тепер це не хаос, а керований безлад
✅ Стрілянина — соковита, чітка, стволи відчуваються по-справжньому
✅ Оптимізація — так, це ще Clear Sky, але тепер не боляче

Зміни видно, але не кричущі. Все ще той самий сталкерський хардкор з болотяним присмаком, де кулі свистять над головою, а кожен вибір — між поганим і ще гіршим.

Фракції тепер не просто фон — вони дихають, стріляють, беруть точки і тягнуть тебе в свій вир. А ти — один, з напівживим костюмом, тріснутим прицілом і планами на велику здобич.

Clear Sky був недооцінений. Enhanced Edition дає йому другий шанс.
І цей шанс — вартий кожної хвилини під дощем із куль.

"Старий добрий сталкер, але на стероїдах"

Таких ігор зараз вже не роблять. S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chornobyl - Enhanced Edition — це не просто повернення у Зону, це справжнє паломництво в епоху, коли пікселі були жирніші, трава зеленіша, а аномалії смертельніші.

Грається як класика, тільки без болю. Баги, що свого часу змушували гристи клавіатуру, вичищені як радянські лабораторії після аварії.
Атмосфера? Як завжди — густа, як борщ у столовці після нічної зміни.
Саундтрек шепоче прямо в душу, а похмуре небо над Прип’яттю навіює ностальгію за тим, чого ми ніколи не мали, але чомусь пам’ятаємо.

Enhanced Edition не зламав дух оригіналу. Навпаки — полірує його, залишаючи той самий хардкор, ту саму напругу, коли кожен патрон — на вагу життя.
Тут все як раніше: бандити матюкаються, снорки скакають, а ти з «калашем» і двома бинтами йдеш шукати артефакт, знаючи, що назад можеш і не повернутись.

Раджу всім, хто виріс на ламповому DirectX 9 і пам’ятає, що таке справжній ігровий саспенс.
А новачкам — беріть ліхтар, вдягайте брезентовий плащ і гайда в Зону. Тут вас вже чекають.

Nemesis: Lockdown у цифровій адаптації намагається перенести напружену атмосферу та складний ігровий процес настільної гри на екрани моніторів. Загалом, це вдалий порт, який має свої сильні сторони, але й не позбавлений суттєвих недоліків.

P.S. Загалом, можна грати і на носимих пристроях, на кшталт Steam Deck. Однак, варто бути готовим до того, що будуть зустрічатися проблеми з оптимізацією. Також можуть виникнути незручності, пов'язані з розмірами шрифтів, які не завжди адаптовані для малих екранів. Важливим моментом є те, що комунікація з іншими гравцями в такому форматі є практично неможливою без підключення зовнішньої клавіатури.

Що сподобалося:

• Візуальний стиль: Гра чудово зберігає класичні елементи карткової гри. Дизайн персонажів, локацій та самих карт викликає приємну ностальгію у шанувальників оригіналу. Це той випадок, коли цифрова версія з повагою ставиться до першоджерела.
  
• Звуковий супровід: Звуки персонажів, подій у грі (наприклад, поява прибульця чи активація механізму), а також звуки використання предметів дійсно додають глибини та посилюють занурення. Кожен крок, кожен постріл та кожен шепіт у темряві відчуваються більш реально завдяки якісному звуковому супровіду.

Що потребує покращення:

• Користувацький інтерфейс (UI): На жаль, це один з найбільш відштовхуючих елементів гри. Інтерфейс часто виглядає перевантаженим, не інтуїтивним і потребує значного доопрацювання та адаптації для зручного використання навіть на ПК вже не згадуючи проблеми носимих ігрових пристроїв. Навігація по меню та виконання дій можуть бути справжнім випробуванням, особливо для початківців.
  
• Баги: Під час гри час від часу зустрічається чимала кількість багів. Це можуть бути як дрібні графічні недоліки, так і більш серйозні помилки, що впливають на ігровий процес – неправильне спрацювання карт, зависання дій персонажів тощо.
  
• Технічні проблеми з серверами: Використання AWS серверів, схоже, створює певні технічні труднощі. Гравці можуть стикатися з проблемами підключення, лагами або навіть втратою прогресу через нестабільну роботу серверної частини. Це особливо розчаровує в багатокористувацькій грі, де стабільність з'єднання є ключовою.

Підсумок:

Nemesis: Lockdown має величезний потенціал стати чудовою цифровою адаптацією улюбленої настільної гри. Атмосфера, візуальний стиль та звукове оформлення виконані на високому рівні. Однак, поточні проблеми з користувацьким інтерфейсом, численні баги та нестабільність серверів суттєво псують загальне враження. Якщо розробники зможуть виправити ці недоліки, гра безперечно заслуговуватиме на найвищі оцінки. Наразі ж рекомендувати її можна з певними застереженнями, особливо якщо ви чутливі до технічних проблем та незручного UI.

Сподіваюся, розробники прислухаються до відгуків спільноти та продовжать працювати над покращенням гри.

Спочатку мене запевняли, що події розгортаються на Марсі. Космос, колонії, високі технології — ну, думаю, буде щось типу наукової фантастики. Але ні. Це була Центральна Європа — бетон, ржавчина, кров на стінах і демон, який виглядає так, ніби його малювали в Paint під впливом Red Bull. Планета Земля. Хутір Пекельний.

Сюжет? Ах так, звісно. Ось він: ти прокидаєшся в саркофазі — класичний початок робочого дня — і відразу починаєш бити все, що рухається. Тобі навіть не дають каву. Всі персонажі щось пояснюють, але Doomguy дипломатично відповідає ударом по пульту. Це, мабуть, і є діалоговий вибір.

Геймплей — це безперервне кардіо з елементами м'ясорубки. Постійний рух, стрибки, убивства, glory kill'и — все так швидко, що ти починаєш дихати як після пробіжки до маршрутки. Аптечки? Старомодно. Тут ти лікуєшся тим, що розриваєш ворогів руками. Практичне, екофрендлі рішення.

Графіка — чудова. Кожна текстура кричить: “ми витратили на це половину бюджету, і ще половину — на освітлення, щоб ви бачили, як красиво вмирає демон №274”. А музика… Музика — це десь між “концерт на бензопилі” і “день відкритих дверей у пеклі”. Mick Gordon не писав саундтрек — він його викарбував бензопилою по металу.

DOOM 2016 не змушує тебе думати. Вона дає тобі рушницю і каже: “Ось двері, ось проблема. Розв’яжи її, як вмієш”. І ти розв’язуєш. Головою демона об стіну.

The Medium — атмосферний психологічний трилер із дорослою історією

The Medium — це гра, що потребує від гравця уважності та занурення. Її сюжет дорослий, заплутаний і багатошаровий, часто змушує переосмислювати події та мотиви персонажів. Тут немає простих відповідей — кожна деталь має значення, і її потрібно шукати самостійно.

🧍‍♀️ Персонажі — глибокі та добре прописані. Вони залишають по собі емоційний слід і підсилюють загальну атмосферу тривоги й загадковості.
🌌 Світ гри — це окрема історія. Він унікальний, похмурий, символічний і не схожий на інші в жанрі. Перемикання між двома реальностями реалізовано ефектно й оригінально, і саме це робить The Medium особливою.

---

Недоліки:

• Недостатньо дослідження головної локації — хотілося б більше часу в готелі "Ніва", більше історій, більше таємниць.
• Затягнута кінцівка, яка буквально обривається. Залишається враження, що історію не договорили.
• Оптимізація — найбільший мінус. Навіть на потужних системах гра може "просідати", місцями фрізи і зависання псують загальне враження.

---

Вердикт:
The Medium — це не гра для тих, хто шукає екшн. Це повільне, тривожне дослідження темної історії з унікальним сеттінгом та глибокими емоціями. Попри технічні проблеми та неоднозначну кінцівку, вона залишає після себе сильне враження.

Pacific Drive — атмосферна подорож у невідоме

Pacific Drive — це гра, яка з перших хвилин занурює в шалену, майже сюрреалістичну атмосферу. Постійно змінне оточення, аномалії, дивні явища — все це тримає в напрузі та змушує залишатись насторожі під час кожної подорожі вглиб Зони.

🎵 Музичний супровід — один із найбільших плюсів гри. Саундтрек чудово вписується в атмосферу, підсилює драму моментів і створює унікальний настрій. Часом здається, що музика буквально веде тебе крізь хаос і невизначеність.

📖 Сюжет подається поступово, через діалоги, записки та події, але він достатньо загадковий, щоб тримати інтерес і змушувати занурюватись глибше в лор гри.

---

Мінуси:

• Відсутність української локалізації — шкода, що така атмосферна гра недоступна для україномовних гравців.
• Оптимізація — трапляються фрізи та лаги, особливо під час завантаження або в складних сценах. Потребує поліпшення.

---

Вердикт:
Pacific Drive — це унікальний досвід для тих, хто шукає атмосферу, таємничість і сюжетну глибину. Якщо ви готові миритися з технічними недоліками — сміливо рушайте в дорогу.