Recent reviews by code impression

"Caravan SandWitch" – це пригодницька гра, яка переносить гравця у світ загадкових пустель, неспішних подорожей. Вона чудово поєднує елементи пригоди та відпочинок одночасно, досвід дослідження ви отримаєте. Далі спробую виділити те, що сподобалось мені та окреслю недоліки

Графічне оформлення гри – це справжній витвір мистецтва. Барвисті пустельні пейзажі, атмосферні світанки та заходи сонця, ретельно продумані деталі оточення.

Окремо варто відзначити музику та звуковий дизайн. Спокійні мелодії, що супроводжують подорожі, чудово доповнюють атмосферу і створюють відчуття гармонії. Саундтрек ненав’язливий, але при цьому дуже виразний – він підкреслює як моменти спокійного відпочинку, так і пригодницькі епізоди.

"Caravan SandWitch" – це гра, яка дозволяє насолоджуватися подорожами у власному темпі. Вона не змушує поспішати, а навпаки, заохочує до дослідження і спокійного споглядання світу. Тут є місце і для цікавих відкриттів, і для приємного відпочинку – чудове поєднання для тих, хто шукає пригоди без зайвої метушні.

Попри всі свої переваги, гра має і певні недоліки. Головний із них – відсутність української локалізації, що може стати бар’єром для деяких гравців. Також у грі немає озвучення персонажів, що іноді позбавляє діалоги належної виразності та емоційності.

"Caravan SandWitch" – це чудова гра для тих, хто цінує атмосферні пригоди та можливість відпочити. Вона зачаровує своїм візуальним стилем, приємним саундтреком і можливістю досліджувати світ у власному темпі. Якби розробники додали українську локалізацію та озвучення, гра стала б ще кращою. Втім, навіть зараз вона заслуговує на увагу і може подарувати багато приємних вражень.

Spilled! – симулятор спокою який має потенціал, де ти просто намагаєшся врятувати світ (або хоча б не зробити гірше).

Якщо ви колись мріяли стати героєм-екологом, але у вас не вистачає грошей щоб ліквідувати реальні катастрофи, то у цій грі ви берете на себе роль менеджера з ліквідації нафтових розливів. Тільки замість суперздібностей у вас бюджет, що менший за зарплату середньостатистичного корупціонера, і набір техніки, яка ще пам’ятає динозаврів.

Темрява пульсує неоновими відблисками, дощ змушує голограми тремтіти, мов привиди минулого, а десь у вуличних провулках лунає важкий подих міста, що стало капсулою безсмертя. Це Нью-Йорк 2329 року — світ, де смерть більше не є вироком, а пам’ять може пережити тіло. У цьому мороці зринає розповідь Nobody Wants to Die — гри, що сплітає детективний нуар і кіберпанкову безодню у шаленому танці спогадів, які не завжди належать тим, хто їх пам’ятає.

Знайди істину у спотвореній реальності
Ви — детектив Джеймс Карнс, слідчий, що розплутує справу серії жорстоких убивств у місті, де кожен може жити вічно, якщо має достатньо грошей. Ваші очі бачать більше, ніж звичайні — завдяки технології реконструкції спогадів ви можете розглядати сцени злочинів у всіх їхніх жахливих деталях. Кожна зачіпка — це не просто речовий доказ, а шматок чийогось минулого, що чіпляється за вас, як тінь.

Ця механіка, натхненна розслідувальними елементами Batman: Arkham і концепцією пам’яті з Remember Me, змушує відчувати кожне відкриття не як холодний факт, а як глибоке занурення в чужу свідомість. Гра постійно ставить питання: «А що, якщо ваші спогади — це лише чийсь експеримент?»

Стиль, що заворожує
Гра переносить нас у нуарний світ, що нагадує чорно-білі кадри Bioshock, змішані з розмитими кодовими потоками The Matrix. Архітектура міста — величні сталеві храми безсмертя, що підносяться над прірвою, а вулиці повні тіней і розмитих силуетів, мов невизначеність у базі даних. Саундтрек — це синтетичний джаз, що змішується з електронними пульсаціями, створюючи відчуття вічного сну, з якого неможливо прокинутись.

Філософія безсмертя
Як і в The Matrix, тут постає головне питання: якщо наша свідомість може існувати незалежно від фізичного тіла, чи залишаємось ми собою? У світі, де тіло можна змінити, а пам’ять перезаписати, що означає бути людиною? Гра не дає простих відповідей, а натомість пропонує вам зануритися у роздуми крізь глибину сюжету.

Вердикт
Nobody Wants to Die — це не просто гра, це нуарний сон у цифровому потоці, де пам’ять може бути як зброєю, так і прокляттям. Вона підкупає своєю атмосферою, змушує сумніватися в реальності й залишає після себе відчуття, ніби ви самі стали частиною чийогось чужого сну.

9/10 — не просто гра, а відбиток вашого майбутнього у мережі вічності.

The same experience I had in 2013 on PS3. Thanks!

"З багнюки в хороми" — це гра, яка змушує тебе пройти шлях від сільського хлопця до лицаря, але спочатку варто навчитися не падати з коня і не помирати від нестачі сну! Ця гра – справжня перевірка на витривалість: починаєш із розбитої губи в корчмі, а закінчуєш… ну, якщо пощастить, то в цілій броні, а не в ямі десь у лісі. Тут навіть бій на мечах – це не натискання кнопок, а справжній танець зі смертю (іноді смерть перемагає).
Зате яка тут атмосфера! Дихаєш середньовіччям, поки хтось не просить відмити йому спіднє чи знайти загублену курку. А що з грою в кості? О, це взагалі окремий вид мистецтва – програти всі гроші, які ти так важко накрав… тобто чесно заробив! Але попри всі труднощі, Kingdom Come має душу. Це не просто RPG, це справжня подорож у жорстокий, але чарівний світ. Де немає драконів, зате є п'яний Януш, який знову впав у канаву. І саме тому ця гра така крута.

Іноді саме такі милі та прості речі, як жабка, що косить траву, стають тим самим якорем спокою в хаосі життя. 🐸💚

Шановні розробники, дякую Вам, продовжуйте в тому ж дусі, у Вас чудово виходить, потішила приємна анімація. Хочеться більше композицій, вибору різноманітного навколишнього оточення та його звуків, а ще цікаво додати можливість увімкнути "клацання" ножиць.

Зроблено дуже якісно і водночас просто, must have on the Steam Deck

The Legend of Skif: Breath of the Wild Zone

"Alone in the Dark" (2024): повернення класики з атмосферним шармом

Alone in the Dark (2024) пропонує гравцям зануритися у світ, наповнений напругою, містикою та яскравими персонажами. Відчуття класики гармонійно поєднується з сучасними технічними і художніми рішеннями, роблячи гру привабливою, як для давніх шанувальників серії, так і для новачків.

Головною родзинкою є сюжет, який розвивається неспішно, але інтригуюче, тримаючи в напрузі до самого фіналу. Незважаючи на те, що кінцівка може викликати неоднозначні емоції, сама історія розкриває персонажів і світ настільки глибоко, що це легко стає найбільш пам’ятним елементом гри. Атмосфера, підкріплена деталізованим світом та напруженим музичним супроводом, занурює в похмуру реальність гри і змушує повертатися знову і знову.

Проте не все так ідеально. Гру псують технічні недоліки — взаємодія з текстурами, дефекти анімації, які інколи змушують перезавантажуватися з точок збереження. Це може стати суттєвим розчаруванням, особливо під час емоційно напружених моментів. Сподіваємося, розробники виправлять ці проблеми у наступних патчах.

Візуальний стиль і постановка заслуговують окремої похвали: гра передає відчуття безвиході та тривоги, які є серцем жанру. Харизматичні герої додають глибини, дозволяючи гравцям прив’язатися до них та співпереживати.

Alone in the Dark (2024) — це цікавий мікс старого і нового, який, попри дрібні недоліки, варто оцінити за його унікальність та спробу повернутися до коренів серії.

Дякую Pieces Interactive і чекаємо на нові повернення "дискових"" пригод, які давно припали пилом старої полиці.

Returnal від студії Housemarque — це не просто гра.
Це вражаючий симбіоз шутера, sci-fi трилера і психологічної драми, який з першого погляду може ввести в оману. Те, що спершу здається ще одним екшеном із rogue-подібною петлею, поступово розгортається у щось набагато більше — інтелектуальну, емоційно насичену подорож, що досліджує природу пам’яті, провини та прийняття.

Гра буквально занурює в атмосферу відчаю та загадки — чужа планета Атропас оживає перед очима не лише завдяки візуальній естетиці, але й через звуковий супровід, який, без перебільшення, є окремим персонажем.
Світ здається живим, ворожим і водночас манливо прекрасним.

Селена — головна героїня — проходить складну й глибоку трансформацію. Її історія розкривається фрагментами, через спогади, записи, сни й видіння, які щоразу змушують переглядати свої уявлення про реальність. Історія не нав’язується — її треба збирати по крихтах, досліджувати, інтерпретувати. І саме це робить сюжет таким захопливим і глибоко особистим.

Геймплей — високоінтенсивний, винахідливий і безжальний, але водночас справедливий.
Кожна смерть — це новий початок, нова надія і черговий шанс розкрити більше про себе та світ.
Відчуття прогресу — не стільки у збережених речах, скільки у внутрішньому розвитку гравця.
Returnal не боїться ставити перед вами виклик — і саме тому вона так захоплює.

Це одна з тих ігор, що стає кращою з кожною годиною, чим більше ви в неї занурюєтесь.
Вона не для всіх, але ті, хто відкриється їй повністю, отримає один із найунікальніших досвідів в ігровій індустрії останніх років.

Returnal — це шедевр, який ще не здобув того визнання, на яке заслуговує.

Гра, що доводить: навіть у sci-fi шутері можна розповісти про глибоко людські речі.

Дякую студії Housemarque за цей видатний твір.
З нетерпінням чекаю продовження історії та буду щиро вдячний за українську локалізацію,
щоб ще більше гравців змогли зануритися в цей незабутній світ.